Depeche Mode fanclub Ukraine
РУС  УКР

новости

Девід Гаан із гурту Depeche Mode про майбутній альбом Spirit та вплив Дєвіда Боуі

Девід Гаан із гурту Depeche Mode про майбутній альбом Spirit та вплив Дєвіда Боуі

«Ми живемо в епоху реальних змін»  - каже вокаліст Depeche Mode, із голови до ніг вдягнений у чорне. «Речі які відбуваються у світі стали більше впливати на мене із віком. Я думаю про своїх дітей і про те, якими вони виростуть. Моя дочка – Роузи – була дуже вражена результатами виборів у минулому році… Вона просто ридала, і я був приголомшений».

Depeche Mode
Depeche Mode Look Back on 'Violator' 25 Years Later
The album was "the pinnacle of us having fun," says Martin Gore

«Мартін і я проживаємо в Америці, тому все що відбувається довкола дуже на нас впливає» - каже він. «Мартін сказав мені: «Я знаю, що деяким людям здається, що ми живемо як заможні рок-зірки у своїх великих маєтках у Санта Барбарі, і нам байдуже до того, що відбувається у світі. Насправді, нам дуже пощастило, але це не означає, що ми перестали перейматися тим що відбувається довкола.  Це дійсно відбивається на мені» - і я відповів, що розумію його і думаю так само».

Dave Gahan, Depeche Mode
"I wouldn't call this a political album," Gahan says of Depeche Mode's upcoming LP. "But it's definitely about humanity, and our place in that." Scott Legato/Getty

Це відчуття занепокоєння передалося Гаану і іншим учасникам колективу, під час написання їхнього альбому Spirit (Дух, який побачить світ 17 березня2017 р.), оскільки більша частина з 12 альбомних пісень має саме настрій загальної меланхолії, яка поширилась світом в останній час. Хоча Depeche Mode стали мега зірками завдяки численим пісням зі схожим настроем ("People Are People"), і більш особистими  ("Enjoy the Silence," "I Feel You"), нові записи здаються зовсім іншим розділом у житті групи.
«Я б не назвав це політичним альбомом» - каже Гаан – «Тому що я не сприймаю музику у політичному сенсі. Проте він точно про людство і наше місце у ньому».

Він висміює фанатиків, які «повертають нашу історію назад», зухвало закликає до змін: «Де революція?»  («Чим продиктовані твої рішення?» - співає він – «твоїм я, чи твоєю релігією?») і заглядає просто в середину «Отруєного серця». З музичної точки зору, ці пісні темних відтінків із насиченою структурою, які мають в одночас крижане і тепле звучання, яке повертає нас у часи Violator, але все ж звучить як продовження  Delta Machine 2013 року.

Розуміння того, що Дейв і Мартін були на одній хвилі, по відношенню до подій у світі, прийшло досить рано, коли вони зустрілися у минулому році зі своїм товаришем Енді Флетчером для роботи над альбомом. Коли вони подивилися на всі свої доробки, то побачили едину концепцію. «Ми назвали альбом Дух тому що він схожий на: «Куди поділася духовність?» або «де у людства душа?» - каже Гаан. «Ми воліємо називати його - Вихор - він був трохи занадто хеві-метал».

У якості продюсера вони запросили Джеймса Форда, який працював із Florence та the Machine, Arctic Monkeys і Simian Mobile Disco, і котрий допоміг музикантам повернутися у колію. Невраховуючи деяких непорозумінь між Гааном і Гором, які Форд владнав, процес запису пішов досить швидко і легко, із сесіями у Санта Барбарі з Мартіном і записом у студії в Нью-Йорку. «Ми дійсно вийшли із себе» - каже Гаан, зі сміхом – «Це було досить емоційно».

В даний час гурт випускає перший сингл - написаний Гором «Where's the Revolution?» (Де революція?). Повільний ритм, нечіткий синтезатор виступає як заклик до зброї, в якому Дейв співає «Поїзд їде - застрибуй!», поряд із головним запитанням (назва). «Мартін написав її у дуже саркастичній Англійській манері» - каже Гаан.

Цей настрій продовжується у іншій пісні «Backwards» (Назад). Вона починається зі слів «Ми - ханжі. Нам не дозволено. У нас немає поваги. Ми втратили контроль». Це спроба достучатися до деяких людей із «печерним менталітетом» і до тих, хто «порожній всередині», на тлі пульсуючого ритму і електронної мелодії з бек-вокалом Мартіна. «Якщо ми прагнемо до змін – революції - ми маємо заявляти про це і про те, що коїться у світі.» - каже Гаан. «Тут все інакше ніж у Лондоні. Здається, ми рухаємося в іншому напрямку і, на мою думку, Мартіну необхідно було це висловити».

Ця тема продовжується у іншій пісні, написаній Мартіном Гором, «So Much Love» (Так багато любові) - більш оптимістична і електронна, про усвідомлення що у кожного в душі є любов. «Здається, у нас так багато любові, це дійсно так, але ми боїмося цим користуватися і приймати її» - каже Гаан. «Це як у Джона Ленона: любов і мир».

Але, незважаючи на те що Гаан вбачає схожість із Beatles, насичена, шумна електронна мелодія з драм-машиною і чудернацькии гітарними аккордами не має нічого спільного з Ліверпульською четвіркою. Гаан каже, що з музичної точи зору, пісня більше схожа на ранніх Depeche Mode.

«Озираючись на 79-й або 1980 рік, ми б зіграли 25-хвилинний сет, де я б записав кілька ритмів на драм-мшині і рухав вимикач вгору і вниз, щоб сповільнити або пришвидчити» - пригадує Гаан. «У нас була стіна звуків. Ми б підключили три синтезатори до драм-машини і три мікрофони для Вінса, Мартіна і для мене. Отже, це було поєднання трьох мелодій і дуже фальшивившої драм-машини. … «So Much Love» також нагадує мені ранні електронні доробки такі як: Tuxedomoon і Cabaret Voltaire, у котрих були трохи панкові  чудернацькии пісні».

Dave Gahan, Depeche Mode
Gahan in 1980. "It was a wall of sound," he says of early Depeche Mode shows. David Corio/Michael Ochs Archives/Getty

Це повна протилежність до звучання балади «Poison Heart» (Отруєне серце),  написана Дейвом Гааном, ударником Крістіаном Айгнером і клавішником Пітером Гордіно, яка дуже милозвучна і помітно вирізняеться з поміж інших. «Вони надіслали мені гутарні аккорди, які мали достить потжний, мужній настрій» - каже Гаан. «Це дуже відрізнялося від того, що я представляв у свої голові». Вона починається з повільного, похоронного маршу у стилі Jay Hawkins «I Put a Spell on You» і переростає майже у Beatles – поєднані лише містком з одної мелодії на гітарі. Гор який, зі слів Гаана, «не багатослівна людина, коли мова йде про чужі пісні», назвав Poison Heart найкращою піснею Дейва Гаана.

«У тебе отрута в серці» - співає він на початку. «Ти ж знаєшь, що нам доведеться розлучитися. Ти завжди будеш самотнім» - але Гаан каже, що ця пісня не про розтавання.

«Я дивився новини по ТБ і писав про мою власну неспроможність по справжньому перейматися іншими людьми» - каже він. «Певно зі мною щось не так, отрута в моєму серці чи щось таке. То ж було цікаво обіграти цей образ і він став  більш повним – жадібність, і хіть, і бажання того, що тобі небхідно не зважаючи на все інше. Отже, я розлучався сам із собою, намагаючись розвиватися, намагаючись покінчити зі старими ідеями, які були дієвими для мене, я думаю, але не були справжніми. Нащастя, вона не про стосунки з моєю дружиною.

«Poison Heart» доповнює іншу пісню з альбому, яку не показали Rolling Stone, вона має назву «Worst Crime». (найтяжчий злочин). «Текст «Poison Heart» більше внутрішній діалог, в той час як «Worst Crime» описує зовнішній світ» - каже він. «Її основний посил – це зміни. Ти маєшь робити щось інше або поводитися інакше. Ми можемо до посиніння обговорювати те що відбувається у світі, але тобі доведеться щось робити по справжньому, і іноді, нам невідомо що саме. Особисто я вважаю, що всі люди від природи добрі, але нас серйозно спотворює інформація, яку ми отримуємо і ми діємо відповідно до цієї інформції через страх».

Інша пісня, яка характеризує альбом - це «Cover Me», яку він описує як пісню оповідання. «Вона про людину, яка вирушає до іншої планети і виявляє що, напревеликий жаль, вона така сама як Земля» - каже Гаан. «Це інша планета, але така сама. Він дійсно не може втекти від себе.  Якщо він хоче щось змінити, йому доведеться потрудитися».

Якщо звучання досить схоже на Боуі, це лише тому що він мав колосальний вплив на Гора і Гаана протягом усієї їхньої кар’єри. «Коли помер Девід Боуі ми обидва не знали як це пережити» – каже Гаан. «У нас був особистий зв’язок. Це була велика втрата».

Гаан зі сльозами згадує минулий січень, коли він дізнався, що Боуі помер. Він звик бачити Боуі у повсекденній обстановці – дочка Гаана і Боуі приблизно одного віку і ходять в одну школу – і Гаан спілкувався з Боуі з приводу шкільного життя. «Він дуже відрізнявся від того Боуі, якого я обожнював коли ріс». Він став шанувальником Боуі, коли підлітком дивився Top of the Pops і захоплювався його андрогінністю, тому що мама цього не схвалювала. Коли йому виповнилось 16, він зібрав трохи грошей («Я певен, що вкрав щось і продав» - каже Дейв.) щоб побачити виступ Боуі в Лондоні на Earl's Court в 1978. Він називає подвійний «живий» альбом Stage, який був записаний у тому турне,  «чимось на зразок заспокійливого» для себе. Він захопився Боуі.

«Я побачив новини, але не усвідомлював поки моя дружина не сказала мені, що він помер. І я розплакався» – каже Гаан. «Моя дочка підійшла до мене і вони обидві мене обіймали. Це дійсно мене вразило. Я відчув велику порожнечу. Найбільше я шкодував про те, що я не підійшов до нього, коли зустрічав, і не сказав: «Знаєте, Девід, ми повсякчас стикаємося із вами, але я ніколи не казав, як багато ваша музика значила для мене і продовжує значити».

David Bowie, Dave Gahan
Gahan with Bowie and System of a Down's Serj Tankian, 2002. "It was a huge loss," Gahan says of Bowie's death.Kevin Mazur/WireImage/Getty

Щоб виправити це, Depeche Mode віддали данину Боуі на спеціальному концерті пам’яті, який вони нещодавно записали у Нью-Йоркському міському парку High Line. Вони записали виступ – який проходив без публіки і на якому були відіграні кілька пісень із Spirit  - за допомогою лише драм-машини і гітари Гора. Вони обмежилися кавером Heroes. «Я був такий розчулений, що ледь стримувався, правду кажучи. Мартін прослухав Heroes, як тільки вона була зведена і випадково сказав: «Вау! Це було просто офігенно! І я відповів: «Так це було круто, чи не так?»

Хоча Depeche Mode ще не вирішили, як саме вони будуть випускати фільм, Гаан з нетерпінням чекає, щоб люди побачили його, особливо «Heroes». Дотого ж, він є частиною живих виступів, а також засобом поширення нового повідомлення групи до світової аудиторії. За його підрахункам, група вже продала більше мільйона квитків до кількох десятків європейських стадіонів на шоу в цьому році. Також, група як і раніше завершує підготовку туру по США: репетиції розпочнуться в середині лютого.

І це всього лише після об’яви про майбутній Европейский тур, оскільки багато білетів були маже повністю розпродані ще до виходу нового синглу, що не може не радувати Гаана. «Ми провели багато років, намагаючись бути почутими і заслужити повагу» - каже Гаан. «Критика останніх одного чи двох наших альбомів була досить жортка. І ми відчували: «О, ці люди просто нас не розуміють, вони не зрозуміли альбом».

Але за останні майже чотири десятиліття, Depeche Mode отримав віддану фанатську-базу, яка не йде у порівняння з роботою Дейва над сольними проектами, якими він займався нещодавно з командою Soulsavers. Один з учасників групи Rich Machin сказав йому, що записи Depeche Mode із Violator та Songs of Faith and Devotion були його улюбленими коли йому було 13.

«Для мене вони схожі на Diamond Dogs та Ziggy Stardust, це були такі альбоми, коли ти сидиш у своїй спальні і думаєш, чим же ти не підходиш решті світу» - каже Гаан. «Ось чому я захоплювався Боуі у тому віці. Я бачив у ньому когось зрозумілого, відчував себе частиною його світу, коли почувався чужинцем. І на мою думку, саме тому Depeche Mode приваблює багатьох людей. Це втішає, у певній мірі: «Звичайно, ти не один. Ніхто з нас не одинокий. Проте музика стирає будь-які кордони і поєднує дивних людей разом.»

Це стало відчутно, коли у минулому році Depeche Mode були вперше номіновані на включення до Зали слави рок-н-ролу, але в результаті не пройшли. «Ми не просто частина індустрії, і я пишаюся цим» - каже Гаан. «Ми виокремлювалися своєю незвичайністю. Ми знали, що не потрапимо до Зали слави рок-н-ролу. Хтось написав щось накшталт: «Вони підмальовують очі, пишуть дивні пісні про заплутані, незрозумілі, депресивні речі».

«Я сприйняв це як комплімент» - продовжує він. «Тому що ми трохи дивакуваті і нас завжди тягнуло до усього незвичайного у світі. Наші шанувальники і люди з якими ми працюємо,  так само як і ми, почувають себе не дуже комфортно тусуючись з іншими. Ми трохи незграбні, трохи занудні, трохи інакші. Ми знайшли один одного і стали бандою» - він сміється і пишається. «І на даний момент це досить велика банда».

Автор: Kory Grow
Джерело: Rolling Stone
Переклад: Олена Якуніна

04.02.2017


Комментарии:
написать комментарий

Интервью
Концертные туры
Мероприятия в городах
Новости Depeche Mode
Новости фан-клуба